Учимося разом: Будьмо знайомі

А Н К Е Т А

1. Прізвище, ім’я та по батькові Городненко Галина Василівна

2. Дата і місце народження 02.04.1972 року, м. Бахмач

Чернігівської області

3.Який навчальний заклад (заклади) закінчили, у якому році,

спеціальність згідно з дипломом

Путивльське педагогічне училище ім. С. В. Руднєва, 1991 рік;

Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка,

1996 рік; «Викладання в початкових класах», «учитель початкових класів».

4. Місце роботи (повна назва, адреса, телефон закладу)

Бахмацька ЗОШ І-ІІІ ст. №2, село Бахмач Бахмацького району Чернігівської області, 46-6-90.

5. Стаж роботи (загальний) 25 років

у тому числі педагогічний 25 років

6. Кваліфікаційна категорія вища категорія

7. Звання немає

8. Державні нагороди, відзнаки

Нагороджена грамотами управління освіти і науки Чернігівської обладміністрації (1997 рік, 2002 рік, 2007 рік,2012р).

9. Класи, в яких викладаєте початкові

10. Мова викладання українська мова

11. Проблема (тема), над якою працюєте

«Формування громадянської компетентності молодших школярів».

12. Інноваційні форми роботи та технології, що використову-

ються інтерактивні методи навчання, особистісно орієнтований підхід, проектні технології, прийоми розвитку критичного мисле-

ння

13.Ваше педагогічне кредо

«Даруй себе дітям і пам’ятай: кожен учень неповторний»

14.Намалюйте (словесно у формі статті в газету від 3-ої особи) свій педагогічний портрет або свою візитну картку

Учитель за покликом серця

Кожен із нас до свого призначення приходить по-різному. Комусь потрібні роки пошуків, щоб стати на свій шлях, хтось обирає його за порадою близьких і друзів. Але є люди, яким пощастило: ще в дитинстві вони твердо знають, ким будуть. Галина Василівна ніколи не сумнівалась у виборі професії. Всупереч порадам батьків і вчителів, не закінчивши середню школу, після восьми класів пішла навчатися в Путивльське педагогічне училище ім.. С. В. Руднєва, щоб швидше здійснилась її мрія: стати вчителем.

І ось уже дев’ятнадцять років поспіль вона у повсякденній роботі з дітьми може реалізувати те, що дано їй від природи, що здобуто роками копіткої праці у школі, у вузах і у процесі професійної діяльності.

У неї очі світло-карі із ніжною прозеленню, і крізь ту зелень можна побачити таку ж світлу, занепокоєну душу вчителя-творця, яка сіє в дітях цілющі зерна доброти, патріотизму, вміння відчувати прекрасне.

Малесенька рослинка починає своє життя з того, що пускає в землю корінець і п’є цілющі соки. Отак і дитина, коли приходить до школи, вбирає знання по краплинці, вчиться поводитись в колективі, поза школою, ознайомлюється з законами, за якими живе суспільство. Вона прагне знайти себе в цьому світі, до всього придивляється, про все допитується, всім цікавиться. Таким малим «чомучкам», які приходять до Галини Василівни у перший клас, вона прагне відкрити дивосвіт рідної землі і рідного слова, допомогти знайти своє місце у громадянському суспільстві. Тому, що в умовах сьогодення одне із основних завдань, що стоять перед освітою – це формування громадянської компетентності молодших школярів.

Система роботи Городненко Г. В. включає в себе сучасні педагогічні інноваційні технології, головна мета яких – зробити навчання творчим, особистісно зорієнтованим, цікавим та результативним.

Вчителька проводить свої уроки, звертаючись до джерел народної творчості, використовуючи красу і силу поетичного слова, де оспівано красу рідної землі і всього, що є найдорожчим для кожної людини. Уже в першому класі поряд зі словами мама, сонце діти пишуть слова Батьківщина, Україна, держава і розкривають їх зміст.

Галина Василівна – натура активна, творча, небайдужа до життя своєї держави, як і її вихованці. Вивчаючи історію, культуру, традиції рідного краю, вона разом зі своїми учнями є частими гостями цікавих експозицій Батуринського та Бахмацького краєзнавчого музеїв, постійно в пошуку нових експонатів для історико-краєзнавчого музею рідної школи. Діти разом з учителькою створили Кодекс громадянина, за яким і працюють, проводять різні виховні заходи, на які запрошують героїв війни, трударів-хліборобів.

Родинність Галина Василівна вважає основою національного становлення, саме тому велике значення приділяє залученню батьків до життя класу. Учителька вміло та ефективно використовує потенціал сімейного, батьківсь

кого виховання. Батьки її учнів є постійними учасниками навчально-виховного процесу, співавторами, співрозмовниками, вони – її однодумці і помічники.

Родинні свята … Хіба можливо їх уявити без української народної пісні? От і лине ніжний, зворушливий мамин наспів про долю, щастя, любов. Разом зі своїми учнями Галина Василівна записує ці пісні від бабусь такими, якими співали ще їх матері, а нині вони звучать у виконанні Бахмацького народного фольклорного ансамблю «Криниці» та дитячого колективу «Народні музики». Співають старі і малі про минуле, про рідну землю, про Україну. І, здається, саме в шкільній залі відбувається єднання поколінь.

Щоб не зачерствіла жодна дитяча душа в плині часу, відвідують вихованці Галини Василівни фронтовиків, вивчають біографії видатних земляків, допомагають немічним, дбають про довкілля, вчаться берегти рідну землю.

За роки роботи вчителька виробила свій власний стиль, для якого характер

на перш за все щира, непідробна любов до дітей, турбота про їх всебічний розвиток, творче мислення і велике почуття любові до своєї рідної країни, свого народу, яке вона передає своїм учням.

Вчити, виховувати, розвивати дитину важко, відповідально, але й радісно. Уже чотири покоління учнів випустила вчителька у світ. І кожного разу її серце сповнюється гордістю, коли з невмілого, невпевненого в собі малюка виростає особистість, громадянин України, який мислить, аналізує, доводить свою думку, аргументує, приймає рішення, несе відповідальність за нього перед своєю державою, своїм народом.

ОПИС

власного досвіду з реалізації проблеми «Формування громадянської компетентності молодших школярів»

Розбудова України як вільної демократичної держави, становлення і розвиток громадянського суспільства неможлива без якісної цілеспрямованої підготовки школярів до життя і діяльності в такому суспільстві. Тому одним із основних завдань, які постають перед освітою України, є формування свідомої, соціально активної особистості, готової до участі в державних процесах, до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних ціннос тей та співпраці в громадянському суспільстві.

Саме виховання такої особистості стало моїм пріоритетним завданням. Тема мого досвіду –„Формування громадянської компетентності молодших школярів”.

Витоки українського громадянського виховання сягають углиб давнини. Протягом сторіч вони встановлювались, розвивались, вдосконалювались. Ідея досвіду базується на наукових положеннях К.Д.Ушинського, який писав: ”Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя мета і свої особливості для досягнення цієї мети” й окреслив стратегічний напрям його формування шляхом запровадження батьківщинознавства. Також ідея досвіду базується на працях В.Сухомлинського, який підкреслював необхідність вчити дітей пошуку свого місця в житті країни. Він прагнув, щоб діти бачили життя своєї Батьківщини очима громадянина, кровно зацікавленого в її розквіті, славі, могутності. За ідею громадянської освіти боролись свого часу такі видатні вчені – педагоги, як К.Ушинський, М.Драгоманов, М.Грушевський, С.Русова. Цю ідею знаходимо у творах Т.Шевченка, І.Франка та інших.

„Народ – живе, вічне джерело педагогічної мудрості”, - говорив великий педагог В.О.Сухомлинський. В основу власної педагогічної діяльності вкладаю досвід українського народу, його історико-культурні традиції, духо

вність. Усе це спрямовую на поглиблення знань учнів про Україну, про рідний край; розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в державі; формування глибокої переконаності в нетлінності духовних скарбів народу, глибокої поваги до батьків, до природи, до землі-годувальниці. Використовую у своїй роботі досвід, наукові та практичні роботи В.О.Сухомлинського та О.Я.Савченко. Спираюсь на Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розбудови української державності.

Інноваційне значення мого досвіду полягає в тому, що, беручи до уваги вимоги до розвитку системи освіти, а саме – впровадження ефективних інновацій у традиційну класно-урочну систему – формування громадянської компетентності я реалізую з використанням різних інтерактивних технологій, спираючись на засади гуманістичної та дитиноцентриської педагогіки, де в центрі навчального процесу перебуває дитина з її особливостями, інтересами, потребами.

Впевнена, що успіх виховання з метою формування громадянської свідомості молодших школярів залежить від умілого використання побудови

традиційних та інтерактивних методів навчання й виховання, а також занять на основі рівноправного партнерства й спілкування в умовах особистісно орієнтованого підходу до дитини.

Свою педагогічну діяльність спрямовую на:

- виховання в учнів любові до рідної землі і свого народу, формування національної самосвідомості;

- вивчення історії, культури, звичаїв та традицій українського народу; виховання потреби діяти в ім”я звеличення Батьківщини;

- усвідомлення важливості вивчення української мови для глибшого пізнання національного духу українців, виховання любові до рідного слова;

- розвиток у школярів здатності адекватно оцінювати свою поведінку, сприяння набуттю навичок правомірної поведінки;

- формування в учнів потреби і звички діяти в різних життєвих ситуаціях згідно з нормами права, громадянської активності;

- розвиток навичок зіставлення, аналізу й відстоювання своєї думки;

-формування в учнів критичного мислення;

- розвиток творчих здібностей;

- прищеплення учням уміння користуватися дослідницькими прийомами.

На жаль, доводиться констатувати, що в ході виконання цього завдання виникають певні труднощі. До причин цих труднощів можна віднести такі:

- учні не вміють достатньо зв’язно й логічно формувати власні думки;

- більшість з них віддають перевагу не нормам поведінки, а загально визнаним стереотипам;

- матеріали преси, телебачення нав’язують дітям національну психологію, сві

тогляд, правила поведінки в суспільстві інших країн, яка часто не співпадає з нашою;

- багато батьків сприймає свою приналежність до українського суспільства формально;

- у сучасних дітей недостатньо розвинене образне та критичне мислення.

Пріорітетна роль у моїй роботі належить активним методам та формам роботи, що грунтуються на взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи, творчості.

Вони відкидають одноманітність, посилюють інтерес до предмета, навчання розвивають творче, продуктивне мислення, вчать культури спілкування, краще реалізують єдність навчання, виховання і розвитку учнів.

Уміння і бажання навчатися – це той фундамент, який маю закласти я, як вчитель.

Тому перед кожним уроком шукаю відповідь на „вічне” запитання: як побудувати навчальну роботу, щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів, позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх досвідом самостійних пошуків та роздумів. На уроках я вчу дітей міркувати, аналізувати, ставити запитання, шукати власні відповіді; робити висновки,

відстоювати свою думку.

Провідну роль у формуванні громадянської свідомості відіграють предмети гуманітарного циклу: українська мова, читання, я і Україна, громадянська освіта. Тема виховання любові до рідної домівки, краю, України виразно звучить у найбільшому розділі підручника „Читанка” для другого класу-„Нема без кореня рослини, а нас людей, без Батьківщини”.

- З чого ж починається Батьківщина? І в класі розгортається дискусія. Діти висловлюють свої думки. Я виправляю помилки і неточності, яких припуска

ються учні, та спонукаю їх робити те саме. Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної теми. У 3 класі через розкриття багатства мовної культури українців учні дізнаються, як за часів Київської Русі люди шанували знання; як в усній народній творчості відображено ставлення українців до праці, природи, людського розуму. Під час вивчення твору А.Дімарова „Для чого людині серце” застосовую метод „Займи позицію”. Учні на практиці використовують уміння захищати власну позицію, вчаться вислуховувати інших. У 4 класі розширюються і поглиблюються знання дітей про державні символи, виховується почуття поваги до національної символіки. Тема українського патріотизму і громадянськості є наскрізною у творах Т.Шевченка,Лесі Українки,І.Франка,у творах історичної тематики, народному фольклорі та ін.

Рідна мова – найперша, найголовніша і найнеобхідніша умова реалізації громадянської компетентності учнів. Нею дитина мислить, прилучається до духовності свого народу, завдяки їй стає власне людиною. Рідна мова єднає дитину з батьками, матір’ю, народом. Ще Я.А.Коменський називав початкове навчання школою рідної мови, адже учні з перших днів навчання знають, що їхня рідна мова – національна державна мова великого європейського народу.

На різних етапах уроків української мови та читання я застосовую інтерактивні вправи. Під час мотивації навчальної діяльності та підготовки до сприймання нового матеріалу використовую такі нескладні інтерактивні технології, як „Мозковий штурм”, „Криголам”, „Мікрофон”, „Незакінчене речення”, „Асоціативний кущ”, „Т-схема”.Під час засвоєння навчального матеріалу застосовую уже складніші технології: „Акваріум”, „Ажурна пилка”, „Ситуативне моделювання”, „Прес”. При підведенні підсумків дореч

ними, на мою думку, є технології: „Займи позицію”, „Дерево рішень”.

На уроках української мови використовую написання диктантів на патріотичну та правову тематику,творів на теми: „Моя країна – Україна”, „Я – громадянин України”, „Наша мова солов”їна”, „Україно – ненько”, розвиваю комунікативні здібності дитини, що допомагають їй інтегруватися в суспільство, уміння спілкуватись і розв’язувати конфліктні ситуації через діалог, закладаю ціннісні орієнтири свідомого громадянина.

Найбільші можливості у здійснення завдань формування громадянської компетентності молодших школярів містить зміст курсу „Я і Україна”. Так, у курсі „Громадянська освіта” (3-4кл.) відбувається громадянське формування особистості школяра. Зокрема, цьому сприяють відокремлені для наскрізного вивчення теми: „Людина”, „Людина серед людей”, „Культура”, „Громадянські права й обов’язки”. Цілі цього курсу зосереджуються на найбільш значущих для українського народу цінностях,

як от: патріотизм, соціальна справедливість, природолюбство, людинолюбство, працьовитість, взаємоповага; виховання в дитині свого „я”, віри в свій талант, здібності; формування гуманної творчої соціально активної особистості.

Улюблені види роботи дітей на уроках громадянської освіти – „Мозковий штурм” та метод „Прес”.У дітей зникає страх перед неправильною відповіддю. Самостійний пошук учнями відповіді на запитання „Чому?” приносить їм масу задоволення. Спираючись на власний досвід, учні самі пропонують завдання, ставлять запитання та шукають на них відповіді; вчаться доводити, обгрунтовувати свою точку зору.

Приділяю увагу залученню своїх маленьких вихованців до пошукової, твор

чої діяльності на відтворенні свого родинного дерева, сімейних традицій, збір матеріалів про рідний край, створення проектів „Мій рідний край – Бахмаччина”, „Фольклор нашого краю”. У нашому селі створений фольклорний колектив „Криниці”, що став своєрідним осередком вивчення народних традицій, звичаїв, обрядів рідного краю. „Криничани” – неодноразові учасники та переможці районних та лауреати обласних конкурсів художньої самодіяльності. Мої учні не лише збирають цікавий матеріал для своїх творчих проектів, а є активними учасниками виступів цього колективу.

На базі учнів сьомого класу, моїх вихованців, організовано ансамбль „Народні музики”, який впродовж п’яти років займає перші місця на різних конкурсах. Діти проймаються любов’ю до народного мистецтва, захоплю ються красою пісні, музики. Це є джерелом для виховання патріотичних почутів, громадянської свідомості.

Основи громадянської освіти і виховання повинні закладати батьки. Тому важливим напрямом діяльності є залучення батьків до організації навчально-виховного процесу (ранкові зустрічі,обмін досвідом виховання „Ми і наші діти”, всеобуч „Правила батьківської поведінки. Які вони?”, проведення спільних свят „Наша родина”, „Світ наших захоплень”, „Козацькому роду немає переводу”, „З бабусиної скриньки”, „Моє село найкраще” та ін.

Використання краєзнавчого матеріалу, активна пошукова діяльність, виховна робота дає необмежені можливості не лише збагатити учнів новими

знаннями, а й сформувати активну життєву позицію, виховати справжнього громадянина України.

Разом з учнями ми розробили „Кодекс громадянина”, за яким працюємо.

- Я вивчаю, утверджую, примножую традиції і святині свого народу, України

- Я прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів.

- Я живу у злагоді з природою.

- Я шаную свою родину, бережу тепло батьківської оселі.

-Я поважаю старших, піклуюсь про молодших, живу турботами й радощами рідних, близьких, друзів.

-Я виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності; поспішаю творити добро.

-Я утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну справу.

-Я прагну стати сильним, витривалим та сміливим.

Ця робота сприяє формуванню активної життєвої позиції, громадянської свідомості молодших школярів.

Результатом громадянської освіти має стати сформованість у дітей громадянської компетентності.

На власному досвіді я переконалась, що моя робота дає певні результати. Мої вихованці знають про національні цінності, мають елементарні знання про державу, закони, права та обов’язки людини-громадянина, звичаї та традиції українського народу.

Діти вміють спілкуватися з однолітками та дорослими, здатні висловлювати і відстоювати власну точку зору, беруть участь у колективному обговоренні проблем та прийнятті колективних рішень, залучаються до суспільно корисної праці.

У поведінці та оцінках учні виявляють прагнення до справедливості, че сності, відповідальності; повагу до культури, мови, традицій українського народу.

Майбутнє країни – це наші діти, наші учні. Я вірю, що вони будуть гідними громадянами своєї України.

Любі мої діти!

Я щоранку заходжу в клас

На дитячих обличчях усміх.

Що я варта, діти, без вас?

Ви - натхнення моє, мій успіх.

За плечима - минулі роки,

Але й досвід прийшов з літами.

Що я варта без вас, малюки?

Я безмежно люблю вас, я з вами.

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу в клас,

Я учитель, я вчити мушу!

В народі кажуть,

що письменник живе у своїх книгах,

скульптор у створених своїх скульптурах,

а вчитель у думках і справах своїх учнів...

ДИТИНІ:

ЩО Я МОЖУ І ЧОГО Я НЕ МОЖУ

    Я можу розділити з тобою життя, але я не можу прожити його за тебе.
    Я можу навчити тебе говорити, але не можу змусити тебе вчитися.
    Я можу вказати тобі напрямок, але не можу завжди вести тебе.
    Я можу надати тобі свободу, але не можу відповідати за неї.
    Я можу навчити тебе відрізняти хороше від поганого, але не можу вирішувати за тебе.
    Я можу дати тобі любов, але не можу змусити тебе любити.
    Я можу навчити тебе бути другом, але не можу зробити тебе ним.
    Я можу навчити тебе ділитися, але не можу зробити тебе безкорисливим.
    Я можу навчити тебе повазі, але не можу змусити проявляти шанобливість.
    Я можу розповісти тобі про життя, але не можу за тебе заробити репутацію.
    Я можу допомогти тобі визначити життєві цілі, але не можу реалізувати їх за тебе.
    Я можу навчити тебе слухняності, але не можу відповідати за твої вчинки.
    Я можу попередити тебе про гріхи, але не можу сформувати твою моральність.
      Я можу розповісти тобі, як треба жити, але не зможу дати тобі вічне життя.

ОПИС